Четвер, 28 Березня, 2024

Історія незвичайної ванкуверської шахти

Дорогою з Ванкувера можна побачити двадцятиповерхову споруду білого кольору, пише vancouver-future. Побачивши її, з’являється враження, що вона вросла в одну зі скель. Свого часу там було місце розташування найбільшої мідної шахти. Ну, а потім вона перетворилася на неймовірно цікаве та пізнавальне місце.

Про нього ми й розповімо в нашому матеріалі, з посиланням на redhairtravel.

Виявлення родовища

В 1888-му золотошукачами активно штурмувалися гори ванкуверської околиці. Тоді один із рибалок вирішив продати місцевому лікарю кілька зразків порід.

Історія свідчить, що обидва чоловіки пішли на скелю, де відбувався видобуток каменю. Однак її поверхня не втішила їх нічим корисним. Коли наближався захід сонця, лікар помітив оленя, і вирішив вистрілити в нього. Там, де в передсмертній конвульсії бився звір, вдалося виявити мінеральну руду.

Значна шахта

Мідний видобуток у тих краях почався у 1904-му. Протягом наступного десятиліття щоденні показники видобутку на шахті зросли з двохсот до двох тисяч тонн.

А в 1920-1930-х шахту Britаnnia Minе визнавали однією з найбільших копалень. Адже там було сімнадцять відсотків усього світового мідного запасу!

Порівняно з багатьма іншими підприємствами, шахті судилося пережити період Великої депресії. Також вона була дуже популярною, коли була Друга світова та Корейська війна. Так тривало доти, доки падіння вартості міді, збільшення витрат та зміна власників не створили остаточного краху виробництва.

На момент закриття, у 1974-му, шахта складалася з двохсот десяти кілометрів тунелів. Вони були прориті на різних висотах.

Новий туристичний об’єкт

Згодом тунелі шахти закрили, затопили чи завалили. Лише одному з них вдалося зберегтися. Йдеться про той, що знаходився під Млином. Його очистили та відновили з туристичною метою. Щогодини поруч із невеликим павільйоном, в одному з далеких кутів музейного двору розпочинається екскурсія до шахти.

Відвідуючи мідний тунель важливо пам’ятати про заходи безпеки. На голову обов’язково одягати каску. Також варто не забувати про теплий одяг. Адже всередині шахти приблизно плюс дванадцять градусів. Ну, й звичайно, необхідно брати до уваги все, що каже гід.

Коли спеціальний потяг в’їде до тунелю, ви відчуєте, як повітря стає більш холодним і вологим.

Важкі умови праці

Колись робітникам доводилося проводити там 6 днів на тиждень. А освітленням їм служили звичайні свічки! Однак це ще не найгірше…

В шахті можна побачити обладнання, яке використовували робітники. Зокрема, йдеться про бурові установки та машину, яка збирала породи. Кожне з цих пристосувань було настільки галасливе, що довгий час перебувати поруч із ними було нестерпно важко.

А зараз уявіть, що за подібних умов потрібно бути протягом усього дня!

Варто зазначити, що за всі сімдесят років діяльності шахти там працювало близько шістдесяти тисяч робітників. Люди звільнялися із неймовірною швидкістю. Все тому, що умови роботи були просто нестерпними.

Старовинні об’єкти

На території шахти можна побачити фабрику-млин. Її побудували ще в 1923-му. Використовувалась вона для того, щоб переробляти руду. Зовні важко оцінити масштаби. Однак, зайшовши всередину, неможливо не відчути неймовірного захоплення відносно  гігантської будівлі.

В 1987-му цю споруду визнали однією з національних історичних пам’яток.

Там усе збереглося у первісному вигляді. Тому відвідувачам суворо забороняється підніматися на верхні майданчики. І тим паче якось контактувати із заржавілим обладнанням.

Крім згаданого заводу-млина на території шахти є й інші історичні будівлі. Деякі є чимось на зразок антуражу, а інші є реальними спорудами, які колись використовувалися у виробництві. Зокрема, йдеться про старий механічний цех та склад, де представлені зразки гірських порід.

Неймовірно вражає ще один об’єкт, який використовували робітники. Це супер-трак, який важить триста шістдесят три тонни. Одне тільки колесо цього гіганта в декілька разів перевищує зріст людини! Уявляєте, які розміри цієї конструкції!

Кінозйомки

Говорячи про згадану ванкуверську шахту, не можна не сказати, що вона дуже популярна серед кінорежисерів.

Так, на цьому місці проходили зйомки “Надприродного”, “Секретних матеріалів”, “Зміненого вуглецю” та інших популярних серіалів.

Життя робітників

Найзворушливішою частиною нашого матеріалу, мабуть, є історія працівників.

Коли шахту тільки-но відкрили, влаштовуватися на роботу приїжджали дуже багато людей.

Але так сталося, що доля першого табору працівників “Jаne Camp” виявилася трагічною. У 1915-му його повністю знищив зсув.

Для будівництва нового, більш безпечного табору було обрано гірську місцевість. Тому для того, щоб після важкого робочого дня дістатись додому, людям доводилося проходити триста сорок сім сходинок. Далі треба було сідати на вагонетку, а після цього – на невеликий потяг. І тільки таким чином можна було опинитися вдома.

Крім того, на територію самої шахти й всієї прилеглої місцевості можна було потрапити виключно на човні. Створення залізниці та автомагістралі відбулося лише в 1956-му.

Загалом це місце було максимально ізольованим.

На архівних фото можна побачити тодішній побут шахти. До речі, територія була оснащена бібліотекою, клубом, лікарнею, басейнами, тенісним кортом та школою. У вільний час робітники могли розважатися та жити однією великою родиною.

Після закриття шахти без роботи залишилися тисячі жінок та чоловіків.

Золотовидобуток та негативний вплив на екологію

У ході нашого матеріалу ми не можемо не згадати про станцію, де добувалося золото.

Там можна було намити чимало дорогоцінного каміння. Йдеться про агат, аметист, кварц, гематит, авантюрин… Також зустрічалося і золото. Загалом, за всю історію шахти Britanniа Minе було видобуто приблизно вісімсот тонн металу (переважно ми говоримо про мідь, свинець, цинк, золото, срібло та кадмій). Звичайно, такі масштаби просто не могли не залишити певні наслідки.

Через дощі та талий сніг щодня з тунелів вимивалося приблизно шістсот кілограмів розчиненого окисленого металу.

Коли шахта ще діяла, токсичні потоки очищалися. Для цього використовувалися спеціальні жолоби. Але після того, як Britanniа Minе закрили, ситуація набула рис справжньої екологічної катастрофи.

Прибережні води втратили рибу, водоростей, мідій і всього живого. Саму шахту почали називати найгіршим джерелом водного забруднення.

Відновлювальний проєкт

Багаторічні дослідження призвели до рішення розпочати в 2001-му проведення серйозних відновлювальних робіт.

Приблизно тридцять мільйонів доларів уряд стягнув із попередніх власників шахти. Ця сума змогла покрити лише частину проєкту. Адже вартість робіт становила сімдесят шість мільйонів.

В результаті проєкт все ж таки вдалося завершити, побудувавши очисну станцію. Там відбувається збір та фільтрація води із шахт. Завдяки цьому в навколишніх джерелах знову з’явилися живі організми.

Britannia Mine – це незвичайна шахта з дивовижною історією. Незважаючи на те, що вона припинила своє функціонування, цінність та значення цього об’єкту, як і раніше, не зникли. Уряд вирішив зробити із занедбаного виробництва музей, який досяг міжнародного рівня. Ну, а кожен відвідувач може наочно побачити те, як колись жили робочі шахти, й яка ціна такої непростої та дуже відповідальної професії, як шахтар.

Фото: redhairtravel, trend.az

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.