Гориста місцевість у Британській Колумбії спричинила досить велику кількість проблем, пов’язаних з авіацією, пише vancouver-future.
Так, протягом перших двох десятиліть літаки було позбавлено можливості польоту над територією, де розташовані гори. Тож до 1930-х регулярні рейси були відсутні.
В нашому матеріалі, з посиланням на canadianflight.org, ми розповімо про те, як розвивалася авіація в Британській Колумбії.
Дебют
25-те березня 1910-го ознаменувалося першим польотом, здійсненим крихітним біпланом Кертіс.
У Міора Парк зібралося багато ванкуверських жителів, які хотіли стати свідками польоту.
Перший авіаконструктор
Британська Колумбія славилася своїм авіаційним піонером. Йдеться про Вільяма Гібсона. Він, не маючи спеціальної освіти, зміг стати творцем першого канадського авіаційного двигуна.
Це стало причиною того, що згодом у провінції почали будувати літаки, що мають вдосконалену конструкцію.
8-го вересня 1910-го літак, побудований на основі двигуна Вільяма, успішно здійснив свій перший політ.
Ще один літак
Пізніше Вільям зайнявся будівництвом другого літака – “мультиплана”. Його підйомна сила забезпечувалася аеродинамічними профілями, які чимось схожі на жалюзі.
За допомогою того ж потужного двигуна, авіаконструктор хотів довести ефективність нового типу поверхні. В 1911-тому літак здійснив кілька польотів.
Гарний початок та сумний кінець
Варто зазначити, що згадана нами провінція також мала й інших авіаційних піонерів. Зокрема, ми говоримо про Вільяма Макмалена, а також Білла й Вінстона Темплтона. Разом вони займалися створенням біплана, який відрізняється тракторним типом.
Що стосується двигуна, то його та інші деталі вони купили в Америці.
1911-й ознаменувався польотами їхнього літака. А потім його було знищено пожежею. А ось грошей на те, щоб відновити машину, вже не знайшлося.
Зміна роду діяльності
Наявність великої швидкості та небезпеки стає привабливою для певних людей. Тому немає нічого дивного в тому, що відомим ванкуверським автогонщиком Біллі Старком було розпочато кар’єру пілота.
Однак через те, що в 1911-тому на території Канади були відсутні льотні школи, Старком було прийнято рішення щодо вступу до американської школи авіації.
Гленом Кертісом, відомим авіаконструктором та будівельником, надавався курс професійних льотних інструкцій. Старку пощастило вчитися в нього. В ході цього він займався вивченням керування та ремонту літаків, а також базового обслуговування двигунів.
Адже на той час з авіамеханіками та такелажниками була справжня напруга. Тому всім пілотам потрібно було мати великий запас знань заради ефективної та безпечної роботи літака.
Перші пасажири
Старку було видано пілотську ліцензію, і вже в Британській Колумбії він почав літати на новому літаку Кертіс “Флайєр”.
24-го квітня 1912-го разом зі Старком на борту опинився спортивний редактор Джим Х’юїт. Він був першим авіапасажиром у всій провінції.
Після цього відчути на собі всі особливості польоту змогла денс Старка.
Про машину
Кертіс був типовий літак військового періоду. Для його конструювання був використаний: дріт, міжплощинні розпірки, бамбук, легована тканина. Все це доповнювалося шестициліндровим двигуном, якому було властиво водяне охолодження. Харчуванням йому служив бензобак, який одночасно забезпечував йому гравітаційну подачу.
Єдиним штурвалом забезпечувалося управління висотою та польотом.
Ну, а міцність конструкції залежала від натягнутих дротів.
Варто зазначити, що через надмірно легку вагу, подібні літаки часто потрапляли в аварії.
Катастрофа
Джон Браян і його дружина Еліс прибули до Британської Колумбії у 1913-тому. Вони обидва були чудовими пілотами.
31-го липня Еліс пролетіла літаком над одним із ванкуверських парків. А 6-го серпня Джоном було здійснено політ над центральною частиною міста.
Тоді ж він вирішив вдатися до зміни свого колісного шасі, й встановлення поплавця. Він думав, що це допоможе йому подолати рвучкий вітер.
Але вже в польоті одне крило відвалилося, а літак врізався у дах однієї з будівель. Пілот миттєво загинув. Цей випадок став першою канадською авіакатастрофою.
Військові цілі
1914-тий ознаменувався початком війни, й багато літаків почали використовуватися для реалізації військових цілей.
Зокрема, участь королівського льотного корпусу (створеного в 1912-тому) досить складно переоцінити.
Згодом вдалося чітко усвідомити, що літак у розвідці є незамінною річчю.
Вересень 1915-го запам’ятався початком навчання майбутніх пілотів в аероклубі Британської Колумбії.
Інструктором став Старк, а Кертіс активно використовувався у процесі навчання. Однак через те, що в наявності була лише одна машина, після її пошкодження тренування були вимушено припинені.
В 1915-тому відбулося заснування авіаційної школи Британської Колумбії.
Значні покращення
Наприкінці війни вдалося значно змінити літаки. Про їхню крихкість і повільність довелося нарешті забути. Двигуни стали набагато потужнішими, літаки – значно витривалішими. Та й внутрішні умови помітно покращали. В кабіні пілота з’явилося лобове скло, а пілотам надали величезну кількість інструментів, за допомогою яких вони могли спостерігати за роботою літака.
Нова організація
Створення канадської повітряної ліги відбулося відразу після завершення війни. Це було необхідно для того, щоб значно покращити авіацію. Найкращим способом досягнення цього виявилися авіаційні шоу.
11-го червня 1919-го лігою була організована “Повітряна зустріч”, учасниками якої було безліч групових польотів та повітряних боїв. У ході цього використовувалися тренажери Кертіс Джей Ен-4.
Поштова доставка
Також 1919-тий ознаменувався проведенням у провінції та інших важливих авіаційних подій. Проте, здебільшого, вони торкалися поштового перевезення.
Березень того ж року запам’ятався доставкою Вільямом Боїнгом та Едді Хабардом першої міжнародної авіаційної пошти.
Повітряною лігою, окрім поштової доставки, організовувалися польоти між населеними пунктами провінції.
Капітаном Ернестом Хоєм у 1919-тому був здійснений політ у напрямку Калгарі. Це перетворилося на справжній подвиг, з урахуванням надзвичайних труднощів та небезпек, якими наділені польоти над гористою місцевістю.
Взагалі Британська Колумбія вирізнялася важкими перельотами. Причиною цього була пересічена місцевість та великі відстані.
Саме ці фактори стали основою розвитку комерційних авіаційних можливостей.
Наприклад, доставка повітряної пошти може здійснюватися великі відстані. Тому це цілком може набути комерційного характеру.
15-те жовтня 1920-го ознаменувалося здійсненням першого регулярного міжнародного авіапоштового сполучення. Для цього був використаний гідролітак Боїнг 4С. На той час він цілком відповідав завданням, пов’язаним із доставкою авіаційної пошти.
Вчинення інших комерційних спроб виявилося дуже нетривалим. Причиною цього стали часті аварії.
Зокрема, ванкуверською компанією Пасіфік Авіейшн та авіаційною школою, які активно використовували Кертіс Джей Ен-4, було припинено діяльність після збільшення кількості випадків авіакатастроф.
Фото: wikipedia
