Ні для кого не секрет той факт, що кожне місто відрізняється своїм архітектурним стилем, пише vancouver-future. Саме ця деталь наділяє конкретний населений пункт певною особливістю. Крім того, архітектура дозволяє виділити місто серед тисяч інших.
З розвитком того чи іншого міста, зазвичай, дедалі більше проявляються різні архітектурні експерименти.
Так, нерідко вони полягають у змішуванні кількох стилів або створенні абсолютно нового напрямку.
Ванкувер, а точніше його архітектура, мабуть, поєднує у собі всі сучасні напрямки. Зокрема, ми маємо на увазі естонський стиль двадцятого сторіччя та модерн двадцять першого століття.
Наш матеріал з посиланням на hisour.com, ми присвячуємо головним рисам архітектури Ванкувера. А точніше, мова піде про конкретні архітектурні особливості міста, які роблять його неповторним і по-справжньому унікальним. Більшість з цих рис своїм корінням сягають у далеке минуле. Однак від цього вони стають дедалі цікавішими.
Застосування чужого досвіду
Спочатку ванкуверські архітектори воліли користуватися стилями та ідеями, розробленими європейськими та американськими колегами.
Коли було завершено Другу світову війну, у Ванкувері можна було побачити наявність регіональних варіацій модернізму.
Через будівельні обмеження, частіше стали з’являтися винахідницькі проєкти, які значно спрощували процес будівництва. Завдяки цьому розроблялися конструкції, які мали на увазі використання деталей, представлених складними геометричними формами, відкритим плануванням та природним освітленням.
До речі, останнє було можливим лише з широким застосуванням скла. Згодом воно поширилося на проєкти ванкуверських будівель, що належать до комерційного типу.
Наявність порівняно м’якого клімату й не такого яскравого сонця призвела до того, що у Ванкувері почав спостерігатися буквально масовий перехід на скляні стіни. З цієї причини місто почали називати “скляним”.
Поява нового стилю
Використання різних напрямків, які колись з’явилися там, де розташувалося американське тихоокеанське узбережжя, як і раніше, широко застосовуються у Ванкувері для оформлення житла.
Прекрасним доповненням тих стилів став ще один, який з’явився в середині двадцятого століття. Йдеться про напрямок у вигляді Ванкуверського особливого стилю.
Архітектурний розвиток
Міський пейзаж разом з архітектурою розвивалися у Ванкувері, враховуючи помірний, мальовничий та доступний природний ландшафт міста та його околиць.
Центральна частина міста з усіх боків оточена пляжними та парковими зонами.
Територія так званого “фінансового району” знаходиться недалеко від центру. Проте поява багатьох офісів відбувалася і у передмісті. Завдяки цьому міський центр має великий відсоток житлових будівель, ресторанних закладів і магазинів.
Присутність природи
Помітна особливість міста представлена великим зв’язком з природними явищами. Зокрема, одним із яскравих прикладів є Seawаll. Там відсутня автомобільна дорога, але стіна простягається вздовж усієї набережної. Таким чином забезпечується прямий зв’язок центральної частини міста з парком Стенлі та житловими районами – Вест-Енд, Хибний струмок, парк Ваньє та пляж Кітс.
Розташуванням парку Стенлі є узбережжя. Площа паркової зони складає вісімсот акрів. Вона знаходиться поруч з центральним діловим районом.
Архітектурний стиль, який уперше виник у Ванкувері й був націлений на включення природного середовища в дизайн споруд, називається “Західним узбережжям”.
Виникнення цього регіонального різновиду відноситься до 1940-х. І протягом наступних трьох десятиліть він значно впливав на створення житлового дизайну.
Проєкти, які створювали архітектори, використовуючи згаданий стиль, визнав сам Королівський архітектурний інститут. Співробітники навчального закладу сказали, що за допомогою нового стилю мешканці Ванкувера змогли довести те, що майбутнє за поєднанням природи та дизайну. Тільки так можна досягти створення сучасного житла для сучасних Ванкуверів.
Новий напрямок
Артура Еріксона, Фреда Холлінгсворта, Неда Пратта та художника Біннінга прийнято вважати першовідкривачами нового стилю. Вони створили групу, яка називалася “Ванкуверською школою”. А їхній дизайнерський напрямок ґрунтувався на стилістичних впливах, архітектурних рисах Японії та роботах Райта.
В 1959-му, під час проведення виставки, присвяченій дизайну, Праттом було озвучено конкретні місцеві характеристики Ванкувера. Це значно спростило розуміння напрямку, який був розроблений чоловіком та його командою. Адже саме ці аспекти визначили новий дизайнерський стиль і його форму.
Так, мова йде про:
- опади (наявність великих дахових звисів, плоских дахів, великих виступів на південних фасадах; останні дозволяли керувати сонцем у літню пору, а взимку такі деталі забезпечували можливість прогрівати приміщення за рахунок сонячних променів; крім цього, цю ідею можна вважати раннім усвідомленням важливості енергозбереження;
- Sunshinе (скління та його масове використання призвело до можливості візуально інтегрувати будинок у простір навколишнього ландшафту; кожне скляне вікно облицьовувалося за допомогою дерев’яних елементів; при цьому зовсім не потрібно було використовувати занадто багато скла);
- Vіew аnd Aspесt (збільшення панорам відбувалося за рахунок великих вікон та спеціальної орієнтації споруди);
- екстер’єр (із зовнішнього боку будівля, як правило, не фарбувалася, або вона оформлювалася прозорим деревом; до речі, остання часто використовувалася і для зовнішніх, і для внутрішніх стін);
- план (за допомогою деталей, представлених відкритими поверхами, мінімальним використанням перегородок, вбудованими меблями та пересувними шафами, можна було досягти значного розширення простору та стильової одноманітності).
Ключова теза новоствореного напряму полягала в тому, що природу необхідно використовувати для реалізації своїх інтересів. Адже це забезпечує будинок наявністю витончених ліній, природної обстановки, “розчиненням простору”, гармонією з ландшафтом тощо.
Місцеві матеріали
Крім цього, важливо зазначити, що на розвиток напрямку величезний вплив мали матеріали, властиві Ванкуверу та його околицях.
Пізніше внутрішній простір почали пов’язувати з довкіллям вже задля досягнення комерційних цілей.
Зокрема, ми говоримо про: численні ландшафтні тераси, які прикрашають урядові будівлі на площі Робсон, скляні споруди, які використовуються судами, будівлю Evergreеn Вuilding, Центр мистецтв Сhan, Антропологічний музей.
Також багато тротуарів Ванкувера мають навіси, зроблені зі скла. Це допомагає пішоходам сховатися від дощових опадів. При цьому доступ денного світла не блокується. Пізніше цей досвід перейняли архітектори для того, щоб створювати висотні вежі, наділяючи їх деталлю у вигляді великих скляних стін. За допомогою такого прийому можна досягти візуального ефекту розширення простору. Також завдяки цьому приміщення стає значно світлішим, що саме по собі є дуже важливим. Адже цей фактор впливає на настрій людей, які перебувають у конкретній кімнаті, а також сприяє підвищенню рівня їх бадьорості й працездатності.
Фото: planetofhotels.com
