Дьюдні, одна з основних артерій Ванкувера та прилеглих районів, має характер магістральної. Вона простяглася уривчастими ділянками від Порт-Муді вздовж населених пунктів на північ від річки Фрейзер до Місії, яка також вважається однією з перших головних доріг у долині Фрейзер. Більше на сайті vancouver-future.
Важлива дорога з півночі на південь
У процесі розвитку та благоустрою дорогу було поділено на три ділянки.
Насамперед це маршрут, який проліг приблизно паралельно і на південь від Барнета та Лоухід-Хайвейз до Порт-Муді, Кокітлама та Порт-Кокітлама.
Роками пізніше сформувалися деякі бічні відгалуження в Пітт-Медоуз на північ від шосе Лугід від мосту, через Пітт-Рівер, до району Рідж-Медоуз, неподалік кордону з Мейпл-Рідж (Британська Колумбія).
Нарешті, це – головна магістраль, а також одна з головних торгових вулиць у центрі міста Хейні (та сама Британська Колумбія), що простяглася паралельно на північ від Лугіда через північний Мейпл-Рідж у північну Місію. На шляху дороги – гребля Стейв-Фоллс. Дорога пройшла через поселення Стілхед, далі – на південь. Після низки вигинів дорога пройшла до своєї кінцевої у районі міста Місія.
Своєю назвою ця жвава артерія завдячує Едгару Дьюдні, канадському політичному діячеві кінця 19 століття.
Сумнозвісний Едгар Дьюдні
Народившись у Великій Британії, містер Дьюдні емігрував до Британської Колумбії. Там він працював геодезистом у сфері будівництва доріг, відповідаючи за обстеження території Нью-Вестмінстера в колоніальні часи. Йому також довелося бути членом Законодавчої ради, керівного органу колонії, а також членом парламенту.
У червні 1882 року Дьюдні вольовим рішенням переніс столицю в голий степ, порожнє місце серед безмежних рівнин. У тому районі, поблизу залізниці, що будується, Дьюдні придбав великі земельні угіддя і таким чином вирішив підняти вартість власного майна.
Проте найбільшу популярність, хоч і сумну, йому принесло те, що з 1881 по 1888 роки він служив віцегубернатором у Північно-Західних територіях.
Будучи добрим фахівцем у своїй професійній сфері, Дьюдні встиг відзначитися тим, що він не належним чином ставився до корінних народів Канади, відбирав у них землі, а з переміщав у резервації. Все це призвело до тисяч голодних смертей.
У Дьюдні був принцип: що довше індіанці діятимуть всупереч волі уряду, тим нещаснішими вони ставатимуть. Все це багато істориків визнають геноцидом щодо корінних народів.
Ще однією думкою політика було створення “зразкових громадян”, яких треба було виховувати у спеціальних школах-інтернатах далеко від батьків.
Як це було насправді, стало трохи зрозуміло влітку 2012 року. Тоді на території колишньої школи-інтернату Камлупса було виявлено 215 безіменних могил, у тому числі дитячих. Ця знахідка посилила розмови жорстокому поводженні канадського уряду з корінними народами.
Вимоги учнів шкіл
Після цього відкриття по всій країні було знайдено ще тисячі поховань і було проведено церковні служби на знак пам’яті жертв та поваги до тих, кому вдалося вижити.
Згодом Дьюдні помер, його політику засудили, а дорога, названа на його честь, залишилася. Поступово вона стала “рятувальним колом” для деяких старшокласників навчального округу Кокітлам, оскільки вона діє як головна артерія, що йде паралельно на південь від шосе Барнет.
З урахуванням сумної спадщини, спогади про яку зберігає цей шлях, учні однієї з середніх шкіл звернулися до чиновників Кокітлама з проханням розглянути на всіх рівнях питання про перейменування цього шляху в ім’я встановлення історичної справедливості та примирення з корінними народами.
