Ванкувер відноситься до міст із розвиненою інфраструктурою, пише vancouver-future. Цікаво, що багато з її об’єктів мають цікаву історію. До того ж, у багатьох випадках такі споруди почали своє існування ще кілька століть тому. Ванкуверські мости не є винятком, і багатьох із них також можна сміливо відносити до історичних об’єктів міста. Варто зазначити, що у Ванкувері проводиться чимало екскурсій, присвячених мостовим конструкціям. Це дозволяє місцевим жителям та туристам ближче познайомитись з минулим міста. Крім того, такі заходи дають змогу більше дізнатися про розвиток ванкуверської інфраструктури. Адже далеко не кожен корінний мешканець може розповісти про історію свого рідного міста, а також особистостей, які брали участь у його створенні. Тому подібні заходи є дуже корисними й сприяють більшій обізнаності як туристів, так і місцевого населення.
Однак, на жаль, не всі мають змогу поїхати до Ванкувера найближчим часом. І звичайно ж, не кожен живе в цьому дивовижному канадському місті. Але це зовсім не означає, що ці люди позбавлені шансів дізнатися про ванкуверські мости. Адже про них є чимало літератури та інформації в інтернеті.
Ми також вирішили зробити свій внесок у створення матеріалів про мости Ванкувера, й почали серію статей, присвячену цим унікальним спорудам. Таким чином, прочитавши наші нариси, читачі мають можливість скласти свій “віш-лист” ванкуверських мостів, які вони відвідують після приїзду до Канади. Кожен із мостів має свої унікальні, й ні на що не схожі, риси. І це не кажучи про історію виникнення, будівництво, реконструкції, а також тих осіб, які мали безпосереднє відношення до створення споруди. Тому кожен читач точно зможе виокремити кілька мостів, які йому здаються найбільш цікавими.
Ну, а тепер перейдемо безпосередньо до чергової статті нашої серії. У ній ми, з посиланням на gov.bc.ca, розповімо вам про міст Лайонс-Гейт.
Короткий опис
Наш матеріал ми хотіли би почати з невеликого опису конструкції, про яку йтиметься.
Отже, Лайонс-Гейт є автодорожнім висячим мостом. Він проходить через Беррардську затоку. З його допомогою Ванкувер з’єднується із мережею північних муніципалітетів.
Варто зазначити, що назва мосту пов’язана із вершинами, що належать до гірського хребта. Дані вершини, підніжжя яких є місцем розташування мосту, відносяться до найвідоміших ванкуверських пам’яток.
Довжина мостової споруди, разом із північним шляхопроводом, становить тисячу вісімсот двадцять три метри. Основний проліт займає чотириста сімдесят три метри. Мостові берегові пілони становлять сто одинадцять метрів заввишки. Просвіт, призначений для проходу морських суден, знаходиться у районі нижньої кромки конструкції. Він сягає шістдесяти одного метра.
Автомобільний трафік
Міст складається із трьох смуг для автомобілів. До того ж центральна відноситься до реверсивного руху.
Якщо говорити про денний трафік, то він складається приблизно з шістдесяти – сімдесяти тисяч машин. При цьому проїзд вантажних автомобілів, вага яких перевищує тринадцять тонн, заборонена.
Крім цього, міст не можуть перетинати машини, які мають шиповані шини.
Початок історії
Міст почали будувати 31-го березня 1937-го. Процес будівництва зайняв півтора роки. Вартість проєктних робіт становила майже шість мільйонів доларів.
Церемонія відкриття
Мостовий рух відкрили 14-го листопада 1938-го. При цьому в урочистій церемонії 29-го травня 1939-того брали участь Георг Шостий з королевою Єлизаветою.
Плата за перетин
Коли міст було відкрито, за його перетин стягували плату, розмір якої становив двадцять п’ять центів.
Сім’я Гіннесів являла собою головного інвестора мостового будівництва та власником конструкції. 20-го січня 1955-го родина продала споруду уряду. Це спричинило скасування плати за проїзд у 1963-му.
Поділ мосту
Спочатку мостову споруду було наділено лише двома автомобільними смугами. Але внаслідок того, що північне передмістя почало дуже швидко розширюватися за рахунок появи мосту, щороку транспортне навантаження почало зростати. Все це спричинило поділ конструкції. Таким чином, можна говорити про три смуги, центральна з яких має реверсивний рух.
Світлофори, встановлені над полотном дороги, також трохи змінили свою роботу. В них почав змінюватися напрямок руху, виходячи з того, який трафік переважає в конкретний момент.
Також, якщо виникала необхідність у пропуску машин, що належать до екстрених служб, світлофор, який відповідав за центральну смугу, забороняв хід машин.
До речі, подібна схема продовжує застосовуватись.
Цінний подарунок
Встановлення світлофорів на мосту вперше було проведено в 1986-му.
Тоді їх Ванкуверу подарувала згадана родина Гіннесів.
Липень 2009-го ознаменувався заміною в світлофорах стоваттних ртутних газорозрядних ламп. Натомість встановили світлодіодні лампи.
Передбачалося, що за допомогою цього заходу можна прийти до скорочення енергоспоживання на дев’яносто відсотків. А це означає, що провінція могла б заощадити аж тридцять тисяч доларів.
Численні ідеї
Через значно збільшене транспортне навантаження в 90-ті роки двадцятого століття, почалися дискусії щодо розширення або заміни мосту. Уряд хотів, щоб новий міст мав більш високу пропускну спроможність.
Тоді розглядалися ідеї будівництва нового мосту недалеко від існуючого. Крім того, архітектори пропонували налаштувати над мостом “другий поверх” або зробити тунель під Беррадською затокою.
Але через збільшення трафіку з північного боку могли створюватися масові затори. І цей факт разом із великою вартістю проєкту зупинили подальшу реалізацію згаданих ідей.
Процес оновлень
Єдиною модернізацією, схваленою владою, виявилася та, що стосувалася розширення автомобільних доріг, а також велосипедних та пішохідних доріжок.
Протягом 2000-2001-х років проводилися роботи, під час яких замінювалося їздове полотно. Це призвело до розширення автомобільної смуги до трьох з половиною метрів, а пішохідного тротуару – до двох з половиною метрів.
Лайонс-Гейт є однією з найбільш визначних пам’яток Ванкувера. Прибувши до цього міста, вам точно порадять побувати на цьому мосту й насолодитися неповторним краєвидом. Крім цього, з урахуванням того, що дана конструкція з’єднує місто з північними муніципалітетами, швидше за все, вам доведеться не раз її перетнути.
Однак, погодьтеся, на підставі того, що було розказано нами вище, цей міст вже заслуговує на відвідування. Адже він належить до історичних споруд Ванкувера. До речі, цю конструкцію сміливо можна зарахувати до числа прикладів міського меценатства. Тому що сім’я Гіннесів будувала міст власним коштом, а потім наділила його світлофорами.
Все це означає, що там неодмінно варто побувати. Тому що тільки максимально ознайомившись із минулим конкретного міста, можна по-справжньому зрозуміти його характер та населення.
Та й загалом, дізнатися щось нове – це завжди дуже цікаво та корисно. Тому тим, хто ще жодного разу не бачив Лайонс-Гейт, ми дуже рекомендуємо виправити це. Повірте, воно того варте. І хоч раз відвідавши цей дивовижний міст, ви точно зможете переконатись у цьому самі.
Фото: planetofhotels.com
