Православ’я за грецьким обрядом виникло на північноамериканському континенті після революції 1917 року у Росії. До США та Канади переселилися тисячі сімей дворян, офіцерів, священників, які не змогли порозумітися з новою владою. Поступово освоюючи нові для себе території, мігранти надійшли на роботу до місцевих господарів бізнесу, порушили свою справу. У великій кількості створювали церковні громади та зводили храми. Більше на сайті vancouver-future.
Як виник храм на Кемпбелл-авеню
Один з таких храмів почав своє існування між наприкінці 1930-х років. Його створено протоієреєм Олександром Кізюном. Під будівництво храму він придбав за свої гроші ділянку землі на Кемпбелл-авеню, особисто брав участь у зведенні, яке відбувалося з дотриманням усіх традиційних канонів православних храмів.
Протоієрей Олександр Кізюн народився у Російській імперії. Залишивши Батьківщину наприкінці 1917 року, він вирушив місіонером за океан. У Свято-Миколаївському соборі м. Нью-Йорка він був висвячений у сан ієрея, після чого виконував різні парафіяльні доручення, які привели його до Альберти, Канади.
1931 року о. Олександр переїхав до Ванкувера, де служив настоятелем у Свято-Воскресенській церкві служив з 1931 по 1937 роки настоятелем. Після цього він створив церкву, про яку йдеться у цьому матеріалі.
Отцю Олександру не вдалося добудувати храм до кінця, але той був все ж таки придатний для богослужіння. Отець О. Кізюн служив у ньому до кінця своїх днів. Він помер у 1953 році й був похований на цвинтарі Маунтін-Вью на Фрейзер-стріт.
Настоятель храму Філімон Горелик
Як часто було у таких випадках, спочатку церква та її інтер’єр виглядали досить просто. Парафіян зустрічали паперові ікони, бідне оздоблення, нерозписаний іконостас. Завдяки зусиллям наступного настоятеля, протоієрея Філімона Горелика, з’явилося багате внутрішнє оздоблення.
Цей священник пройшов складний шлях життя. Народився він у Білорусі, під час Другої світової війни він опинився в Європі й не міг повернутися на батьківщину, бо боявся переслідувань за статтею “ворог народу”.
У 1953 році, разом із групою парафіян Свято-Миколаївської парафії, він придбав виставлений на продаж храм у вдовицької матінки отця Кізюна.
Бажаючи зберегти храм для своїх співвітчизників, він став настоятелем. Сюди ж увійшла Свято-Миколаївська громада. Храму було дано друге дихання. У ньому з’явився другий священник. Служби проводилися вже у двох храмах: Святителя Миколая та Святої Трійці.
З моменту приходу в новий для себе храм о. Філімон та його дружина продовжили справу попередника. Вони організували Парафіяльну раду, що сприяло об’єднанню єдиновірців. Усередині з’явився красивий дерев’яний іконостас та вітражні вікна, під церквою було збудовано парафіяльний зал. У Свято-Троїцькому монастирі в м. Джорданвілля (США) було замовлено запрестольний образ та замовлено запрестольний образ.
Постійними відвідувачами парафії були люди різних національностей – росіяни, українці, серби, греки. Зрештою до них приєдналися місцеві жителі, які прийняли православ’я.
Важлива подія у житті храму та громади відбулася у травні 2014 року, коли виповнилося 60 років від дня заснування (формальної) ванкуверської парафії на честь Святої Трійці. Святкові заходи пройшли в день Трійцин день – свято П’ятдесятниці, яке вважається престольним святом храму.
З нагоди престольного свята та річниці приходу на Кемпбелл-авеню приїхало багато гостей, у тому числі архієпископ Монреальський та Канадський Гавриїл, архієрей Канадської єпархії.
