Елізабет Мюріел Грегорі – перша жінка в світі, яка здобула ступінь “авіаційний інженер”, пише vancouver-future. Також вона перша в Канаді була удостоєна бакалаврського ступеня з електротехніки. Ця жінка зробила дуже багато, заради того, щоб про Канаду говорили в усьому світі, як про авіабудівний центр.
Саме їй ми присвячуємо наш матеріал з посиланнями на cbc.ca, collectionscanada.gc.ca, minisisinc, nrcresearchpress.
Дитячі роки
Елізабет з’явилася на світ 27-го березня 1905-го у Ванкувері. Її батько був відомим ванкуверським юристом та журналістом. Мати дівчинки була суддею.
У ранньому дитинстві Елізабет навчалася у домашніх умовах. Згодом вона стала ученицею середньої школи Кінг Джорджа.
Завдяки такій серйозній освіті дівчина змогла в шістнадцять років стати студенткою університету.
Вибір професії
Коли Елізабет виповнилося дванадцять років, її мати призначили суддею ванкуверського суду. В 1911-тому у Ванкувері спостерігалося наростання расової боротьби. На жаль, це позначилося і на юридичній кар’єрі матері Елізабет.
Оскільки мати дівчини підтримувала жіноче виборче право, саме вона вплинула на те, що донька вирішила вивчати інженерну справу. В результаті наша героїня стала першою жінкою в Канаді, якій вдалося здобути вчений ступінь з електротехніки.
Нові інтереси
В 1923-му Елізабет почала працювати в механічній майстерні, де вона займалася ремонтом електродвигунів. Саме там дівчина розпочала своє знайомство з авіатехнікою.
Коли Елізабет закінчила університет, вона влаштувалася до компанії Понтіак. Ця фірма займалася виробництвом літаків. Цей факт ще більше сприяв тому, що наша героїня почала цікавитися аеронавтикою.
Вона прийняла рішення щодо вступу на авіаційно-інженерний факультет. Щоправда, цього разу йшлося про аспірантуру.
В 1927-му Елізабет перейшла до проектування літаків. Дівчина почала досліджувати нові аеронавігаційні об’єкти Ванкувера.
Початок шляху в авіабудуванні
1934-й ознаменувався початком кар’єри нашої героїні в компанії Fairchild. Там вона обіймала посаду помічника авіаінженера.
З цього моменту кар’єра Елізабет почала набирати неймовірних обертів. Її доповіді та статті публікували в найкращих наукових виданнях. А кожна розробка дівчини викликала справжню сенсацію.
Відповідальна посада
В 1938-му Елізабет стала головним авіаційним інженером компанії Canadian Car and Fоundry (CanCar). Вона зайнялася проєктуванням та випробуванням нового навчально-тренувального літака – Mаple Lеaf Trаiner II.
Пізніше компанію обрали для того, щоб вона почала виробляти винищувач Hаwker Hurricаne.
Під кінець війни завод розширився з п’ятисот до чотирьох із половиною тисяч співробітників. Протягом практично всієї війни основне завдання Елізабет полягало в оптимізації виробничих операцій.
Також наша героїня розробляла рішення, які дозволяли літакові працювати навіть узимку.
Раптове звільнення
Коли виробництво Hawker Hurricаne припинилося, заводу доручили виробляти Сurtiss SВ2C Helldivers.
Проте процес тривав не дуже гладко. До того ж, у ході реалізації цього проєкту дирекція звільнила Елізабет та керівника робіт Джея Соулсбі. Причиною цього став їхній роман.
Пара одружилася у 1943-му. Після весілля вони переїхали до Торонто. Там молодята зайнялися відкриттям авіаційно-консалтингового бізнесу.
В 1946-му Елізабет розпочала кар’єру технічного радника. До того ж цю посаду надала їй Міжнародна організація цивільної авіації. Там жінка займалася розробкою міжнародних правил літакової придатності. Вони застосовувалися для того, щоб проєктувати та виробляти комерційні літаки.
Фото: wikipedia
