Старовинний будинок, спроєктований архітектором Френсісом Раттенбері – зразок неокласичного стилю в традиціях витончених мистецтв. Таку характеристику дають знавці палацу правосуддя міста Ванкувер, який побудований на площі 165 тис. квадратних футів (15,3 тис. квадратних метрів). Детальніше на vancouver-future.
Будівля, зведена за проєктом, який здобув перемогу на відповідному конкурсі, була відкрита для відвідувачів у 1911 році. Вона складалася із трьох частин зі включенням двох крил з іонічними колонами, що обрамляють масивний центральний фронтон. Останній має дивовижний портик, що підтримується чотирма колонами і увінчаний куполом, оздобленим міддю, на піднятій підставі.
Френсіс Моусон Раттенбері (1867-1935) був відомим архітектором вікторіанської епохи, який створив велику кількість подібних споруд у Британській Колумбії. Будівля суду відкрилася восени 1911 р. і одразу здобула неформальний статус кращої споруди подібного призначення у межах усієї країні.
Судова установа була побудована з використанням мармуру, привезеного з Аляски та інших регіонів континенту. Створення нового палацу правосуддя розпочалося 1906 року. Потрібно було створити гідну заміну будівлі суду, яка розміщувалася на площі Перемоги.
Нова будівля суду для міста, що швидко зростало
Це був приклад будівлі, зведеної для правоохоронних органів у Британській Колумбії. Вона стала ілюстрацією того, наскільки важлива для канадців сильна система правосуддя. З іншого боку, вона стала відображенням швидкого зростання Ванкувера як важливого адміністративного центру країни. Для доведення цієї думки можна звернути увагу на такі факти: судовий округ Ванкувера був створений у 1892 році, а вже 1906-го судові будівлі швидко застаріли через надмірно швидке зростання населення.
У 1914 році, коли будівля стала надто маленькою для населення міста, її західного боку, за планами Томаса, було додано нове велике крило, з’єднане з головним будинком двоповерховим закритим коридором. Воно виявилася єдиним фрагментом споруди, яке не була реконструйована.
Для того, щоб трохи скрасити свідомо сувору і часом сумну атмосферу того, що відбувалося за стінами будівлі, 1966 року біля палацу було встановлено Фонтан “Століття”. Основною причиною зведення водного артефакту стало прагнення відзначити сторічний ювілей створення союзу колоній острова Ванкувер та Британської Колумбії. Проіснувавши трохи понад п’ятдесяти років, фонтан було демонтовано у рамках реконструкції площі на Джорджія-стріт.
Замість суду – Художня галерея
1980 року Палац правосуддя Ванкувера був визнаний Національною історичною пам’яткою Канади. Як основна, так і прибудова до будівлі були позначені державною владою як об’єкти спадщини категорії “А”. На таке рішення вплинуло те, що будівля є яскравим прикладом будівлі інституту влади такого типу.
У 1983 р. комплекс Палацу правосуддя було вирішено передати музею – Художній галереї Ванкувера. Заснування культури, власником якого залишилося, як і раніше, уряд Британської Колумбії, одержало в розпорядження колишню будівлю суду на правах оренди.
До того, як музей відкрив свої експозиції на новому місці, приміщення Палацу було відремонтовано під керівництвом архітектора Артура Еріксона. На це було витрачено 20 мільйонів канадських доларів. А сам ремонт став частиною більшого проєкту, що містив в собі також реконструкцію площі Робсон-сквер – трьох міських кварталів. Саму галерею з рештою Робсон-скверу поєднав підземний перехід під вулицею Робсон.
