Подумайте тільки, який вигляд мав Ванкувер понад сто років тому… Місто ще тільки розросталося, а вулиці були заповнені конями й возами. Люди потребували способу швидко переміщатися, і трамваї стали справжнім порятунком. Спочатку це були кінні вагони, повільні й хиткі, але вони дозволяли жителям дістатися з центру до околиць. Потім з’явилися електричні трамваї, і місто наче ожило. Вулиці наповнилися гулом моторів і дзвінким скрипом коліс по рейках. Без трамваїв важко було уявити тодішнє життя Ванкувера. Далі на vancouver-future.
Перші трамваї
Якщо розповідати зі самого початку, то варто знати: в 19 столітті ванкуверські вулиці ще були нерівні, брук або гравій переважав на головних дорогах, а людям треба було пересуватися містом щодня. Тоді з’явилися кінні трамваї. Це були дерев’яні вагони з металевими колесами, які тягли коні (перевозили приблизно 20-30 пасажирів за один рейс). Вони рухалися повільно, але дозволяли дістатися до центру або віддаленіших районів без зайвої біганини. Пасажири сідали всередину або на відкриті лавки, відчували запах коней, слухали скрип рейок і дзвін коліс. Кінні трамваї стали першим постійним способом громадського транспорту. Вони зв’язували роботу, ринок і дім і давали відчуття, що місто живе й рухається.
Наприкінці 1880 років почалася нова епоха – електричні трамваї (вміщали до 50-60 пасажирів). Перша трамвайна лінія у Ванкувері стартувала 27 червня 1890 року, коли з депо на вулиці Гастінгс виїхали перші вагони. Вони не потребували коней і могли перевозити більше людей, рухалися швидше й рівніше. Вулиці наповнилися гулом моторів, дзвінкими колесами й світлом електроламп на вагонах. Електричні трамваї швидко завоювали популярність. Перші маршрути пролягали через центр міста – вулиці Гастінгс і Гранвіль, а також райони поблизу Гранвіль-Айленд, де активно розвивалася забудова. Вагони зупинялися біля магазинів, ринків, шкіл, і люди користувалися ними щодня. Мешканці могли швидко дістатися роботи, зустрітися з друзями або купити товари.
З часом кількість маршрутів збільшувалася, вагони ставали великими, а рейки прокладали далі. Трамваї поступово стали частиною ритму міського життя. Люди знали, коли під’їде наступний вагон, які зупинки зручні, і навіть спілкувалися між собою під час поїздок. У 1914 році у місті вже працювало понад 230 вагонів компанії BC Electric Railway.
Розквіт трамвайної системи
Пізніше мережа розросталася дуже швидко. На піку розвитку її колії простягалися більш ніж на 120 кілометрів і з’єднували більшість районів міста та передмістя. Нові колії тяглися через центр і промислові райони, проходили поруч із житловими кварталами, а вагони курсували частіше й точніше. У місто надходили сучасні на той час трамвайні вагони. Вони були просторі, з м’якими сидіннями й великими вікнами, що дозволяли пасажирам дивитися на вулиці й міські пейзажі. Деякі вагони мали електричне освітлення, тож вечірні поїздки теж стали комфортнішими. Крім того, люди селилися ближче до колій, бо так можна було швидко дістатися до центру або ринку. Нові житлові квартали з’являлися там, де раніше були порожні ділянки, а між ними вже прокладали колії. Так трамваї стали частиною щоденного ритму міста.
Також регулярно змінювали техніку. Вагонів ставало більше, вони були довшими й міцнішими. Механізми руху покращувалися, рейки ремонтувалися частіше, а сигнали для водіїв і пасажирів робили рух безпечнішим.
Занепад і поступова заміна
У середині 20 століття трамваї у Ванкувері почали поступово зникати з вулиць. Автомобілі ставали все популярнішими, і дороги все більше заповнювали машини. Автобуси теж стали частиною міського життя, адже ними можна було дібратися в будь-який куточок міста, що не скажеш про трамваї. Цей транспорт перестав бути таким зручним, бо їхні маршрути залишалися фіксованими, а колії займали багато місця на дорогах.
Поступово лінії закривали одну за одною. У Північному Ванкувері останні трамвайні маршрути припинили роботу в 1947 році. Відомо, що вулиці Гастінгс вагони курсували востаннє у 1955 році. Декілька вагонів перевели в музейні експозиції, але більшість просто зняли й відправили на зберігання або утилізацію. Місто змінювалося на очах: дороги стали ширшими, а автобуси взяли на себе роль основного транспорту.
Що збереглося?
Деякі трамваї Ванкувера збереглися – їх досі можна побачити їх у музеях. Один із них – трамвай №153, який зберігається в музеї MONOVA у Північному Ванкувері. Вагони старі, але ще відчувається їхній характер: дерев’яні сидіння, металеві колеса й скрипучі двері. У музеї можна пройтися між вагонами, сісти всередину й уявити, як їздили у Ванкувері століття тому. Там же показують фотографії старих маршрутів, інструменти, колії й документи, що допомагають відчути атмосферу тих часів.
Історичні маршрути відродили для туристів і тих, хто хоче побачити місто по-іншому. Наприклад, на Гранвіль-Айленд ходить невеликий трамвай, який возить людей по центральній частині острова, а під час Зимових Олімпійських ігор 2010 року у Ванкувері тимчасово запустили Olympic Line – сучасний демонстраційний трамвай між островом і Олімпійським селищем. Вагони ходять повільно, щоб можна було роздивитися будівлі, ринки, набережні, а пасажири слухають дзвінкі колеса й відчувають запах старих рейок. Це наче маленька машина часу, яка переносить у минуле.
Трамваї, безперечно, залишили слід у культурі міста. Місцеві фотографують їх, роблять відео, розповідають історії, організовують екскурсії. Також діють громадські ініціативи, що виступають за відновлення трамвайного руху як частини екологічного й сталого міського транспорту.
Плани, що не реалізували
Наприкінці дев’яностих у Ванкувері з’явилася ідея повернути трамвай до центру. У лютому 1999 року міська рада підтримала проєкт першої лінії, яка мала з’єднати острів Гранвіль із районом навколо затоки Фолс-Крік, далі пройти до станції Вотерфронт і тягнутися аж до Стенлі-парку. План передбачав поєднання сучасних низькопідлогових вагонів і старовинних трамваїв, що створювало б особливу атмосферу старого міста.
Улітку працювала коротка демонстраційна лінія Vancouver Downtown Historic Railway. Вона курсувала між островом Гранвіль та станцією Main Street – SkyTrain і фактично стала «нульовою фазою» майбутнього проєкту.
З 21 січня до 21 березня 2010 року, під час зимових Олімпійських ігор, у центрі діяла та сама безплатна Olympic Line. На маршруті працювали два сучасні трамваї Bombardier Flexity Outlook, які тимчасово надали з брюссельської трамвайної мережі.
Приблизно у 2002 році розглядали наступний етап – розширення лінії до району Єлтаун та створення кільця навколо півострова Даунтаун. У майбутньому планували ще більшу мережу: від острова Гранвіль – на захід через коридор Арбутус, на схід по вулиці Гастінгс і на південь по Мейн-стріт. Та згодом проєкт відклали. Трамвайна мережа у Ванкувері так і не з’явилася, а демонстраційну Olympic Line згодом закрили. Від неї залишилися лише рейки, старі світлини й спогади про те, яким міг бути сучасний трамвай у центрі міста.
Джерела:
